Чому ми часто вибираємо собі партнерів одного і того ж типажу і здійснюємо з ними одні й ті ж помилки?
Нас, жінок, завжди тягне до чоловіків одного типу. Це наша форма моногамії, говорила американська кіноактриса Лорен Беккол. Нова закоханість, нові відносини, старі проблеми. Практично кожному з нас, причому не тільки дамам, знайоме це замкнуте коло. В черговий раз захоплюючись кимось, ми навряд чи усвідомлюємо: саме частинка колишнього або колишньої, відображена в образі, манері поведінки або усмішці нинішньої пасії, стала першопричиною того, що ми звернули на цю людину свою увагу.
Теорія «ідеального обличчя»
Адже правда: Зоя, Ліда, Марина, Женька — всі вони білошкірі блондинки з пишними стегнами і наївними круглими очима. Ну люблю я таких жінок, нічого не можу з собою вдіяти! Чому саме такий типаж? Не знаю. Мама у мене маленька, тендітна, східного типу…» — дивується 27- річний Антон.
Відповідь на його запитання спробував дати сайт lenta.kh.ua з посиланням на психолога з шотландського університету Сент-Ендрюс Девіда. «У кожної людини в голові тримається образ так званого ідеального обличчя, — вважає Перет. — З цим образом вона порівнює інші і чим більше вони схожі, тим біль привабливішим здаються». Те, як формується це саме «ідеальне обличчя», Девід з’ясував в ході проведеного експерименту. Психолог зібрав кілька сотень фотографій своїх студентів і студенток, а потім за допомогою спеціальної програми поміняв обличчя на знімках — ніби юнаки могли виглядати дівчатами і навпаки. Піддослідним роздали картинки і попросили вибрати найбільш привабливий образ. Абсолютно ніхто з учасників не впізнав нових себе, але більшість, говорячи про вподобану особу, вказало саме на своє змінене фото! Підсумки цього простого експерименту дали підстави вважати, що ми знаходимо привабливими свої власні риси, роблячи їх майже головним критерієм при виборі партнера. По суті, шотландський психолог підтвердив думку, висловлену вперше Зигмундом Фрейдом: ми схильні вибирати тих, хто вже «живе» в нашій підсвідомості.
— Девід Перет аж ніяк не відкрив нам Америку, і до нього проводилися подібні дослідження, — каже психолог Тетяна Ушакевич. — У принципі, подібна теорія має право на життя. Однак вибір «ідеального обличчя» насправді — набагато більш широкий, хоча для більшості з нас і несвідоме дійство.