Гончаров Дмитро Володимирович,
голова наглядової ради
ЗАТ "ФГ "Страхові традиції"

- Держава активно намагається контролювати розміщення резервів СК, але до останнього часу не дуже ефективно — кожна спроба Держфінпослуг втрутитися в резервні справи наштовхується на опір ринку аж до звернення СК до суду. Чому, на ваш погляд, страховики чинять опір державному впливу на свої резерви?
- Резерви є традиційними і, по суті, єдиними гарантіями виконання зобов'язань страхової компанії перед своїми клієнтами. Тому державний нагляд особливо суворий у цій частині. Своїми постановами Держфінпослуг встановила ліміти, в межах яких компанії можуть інвестувати кошти резервів. Наприклад, не більш ніж 70% можна розміщати на банківських депозитах, причому банки повинні мати рейтинг інвестиційного рівня. Не більше 10% ми можемо тримати на поточних рахунках, близько 20% - вкладати в нерухомість, до 40% - у цінні папери, що пройшли лістинг на біржі і також мають рейтинг інвестиційного рівня. З точки зору світової практики, це не надто жорсткі обмеження. Західні держави до питання резервів підходять дуже серйозно і вважають, що СК не повинні вкладатися взагалі ні в які ризикові інструменти, а лише в такі папери, як облігації. Українські ж СК можуть працювати і з цінними паперами інвестиційних фондів, і з акціями різних емітентів.
Але вимоги Держфінпослуг щодо наявності обов'язкового рейтингу в деяких інструментів, якими можна покривати страхові резерви, створюють незручності для страховиків. Якщо страхова компанія хоче працювати з банком і продавати через нього свої страхові продукти, банк може висунути ряд умов. Як правило, банкіри вимагають від СК відкриття депозиту. Тобто якщо ти хочеш працювати з цим банком, то повинен розмістити у нього певну частину страхових резервів, звичайно - не менше 5 млн грн. Однак більшість банків, у тому числі й партнерські банки страховиків, не мають рейтингу. Це не означає, що вони ненадійні, просто рейтингування проходять, як правило, під час підготовки до продажу, і банкам, які не збираються залучати нових акціонерів, рейтинг не потрібен. Своїми вимогами Держфінпослуг обмежує можливості співробітництва страховиків з такими банками. Зрозуміло, що СК в подібній ситуації відстоюють свої права як можуть.

- Якщо ситуація з банками зрозуміла, то стосовно цінних паперів, які покривають резерви, СК періодично грішать порушеннями За минулий рік страховиків не раз звинувачували в тому, що їх резерви переоцінені щодо цінних паперів, а менеджмент лідерів страхового ринку пророкував банкротство своїм колегам СК через «роздутість» резервів...
- У цих звинуваченнях ішлося про сміттєві цінні папери, якими деякі учасники ринку покривають свої резерви. Спочатку потрібно розібратися, що таке сміттєві цінні папери. Якщо брати американський підхід, то це цінні папери, які коштують дуже дешево, але це не означає, що вони нічого не варті. З цієї точки зору, я не бачу нічого поганого в наявності таких паперів у резервах компаній. У критичній ситуації, коли необхідно буде продавати активи, що покривають резерви, для виконання зобов'язань перед клієнтами, в СК навряд чи виникнуть проблеми з продажем таких інструментів. Якщо ж ми говоримо, що це цінні папери, які не мають під собою взагалі нічого, ніяких активів, у такому разі це питання навіть не до страхових компаній і не до Держфінпослуг, а до Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку, а також до прокуратури. Це питання ліквідації таких паперів, на ринку їх не повинно бути взагалі.

- Як ви оцінюєте вимоги Держфінпослуг, згідно з якими СК можуть розміщувати резерви лише в ЦП, які котируються в І і II рівнях лістингу фондових бірж?
- Якщо говорити про рівні лістингу, то сьогодні не кожен пристойний і дохідний цінній папір потрапить в перший рівень лістингу, він може не дотягувати за обсягом своєї капіталізації чи за якимись іншими, відомими тільки емітенту цього паперу, причинами. Також незрозуміло, чому страховики не можуть покривати резерви цінними паперами тих емітентів, які відмовились від виходу на вітчизняні біржі на користь ІРО на європейських майданчиках. Я вважаю, що вимоги Держфінпослуг у цій частині досить спірні й потребують перегляду. Адже зараз державний нагляд, по суті, не дає змоги страховим компаніям розміщувати страхові резерви на власний розсуд і проводити учасникам ринку ту інвестиційну політику, яка дасть можливість отримувати більше прибутку. Тут вступають в конфлікт практичний досвід страховиків і теоретичні знання чиновників Держфінпослуг.

- Які інструменти, що дозволені для покриття резервів, ви вважаєте найбільш прибутковими?
- Надто великі доходи приносить інвестування в будівництво. Але таке інвестування має тривалий термін окупності - від трьох до п'яти років, тоді як будь-яка страхова компанія повинна мати необхідний обсяг резервів, так би мовити під рукою, для забезпечення своїх зобов'язань щодо виплат. З цієї точки зору, найзручнішими є банки. Дохідність при розміщенні резервів на банківських депозитах становить близько 15% річних у гривні.

<< Архив новостей