Нове обличчя Видубичів: сучасний вокзал та комплексні забудови

Якщо запитати у відомих архітекторів і урбаністів Києва, трансформація якого району була б найбільш помітною і впливає на розвиток всього міста, то багато хто з них точно назвуть Видубичі і промзону Теличка. Цей район поблизу Печерська, розташований на березі Дніпра, по території можна порівняти з історичним Подолом, а близькість гирла Либіді і Лисої гори додає історизму та значущості. Тож не дивно, що тут пропонували розмістити і бізнес-район — «київський Дефанс» або «Манхеттен», і багатофункціональний «новий Поділ», і новий адмінцентр країни, а то й адміністрацію президента.

Виглдя на Видубичі з висоти пташиного польоту

Видубичі дійсно змінюються: тут не так давно єдина державна автостанція перетворилася на повноцінний автовокзал, в глибині промзони з’явилися арт-кластер, телестудія, з різних боків підступають нові житлові комплекси — навіть печерські новобудови вже у самих залізничних колій, — облаштовують платформу для Аероекспресу до Борисполя … «Великий Київ» розвивався, як розвивається ця територія зараз і що можна очікувати в майбутньому в разі комплексного планування.

«Розв’язка століття»: одне з найважчих столичних перехресть

Транспортна розв’язка на Видубичах по праву вважається найскладнішим транспортним вузлом не просто Києва — всієї України. Трирівневий магістральний автомобільний рух з естакадами і тунелями, місцеві проїзди в промзону і на автовокзал, до того ж — залізнична розв’язка, станція метро і сила — силенна наземного транспорту…

У Видубицької розв’язки кілька завдань. Перша — це заїзди на Південний міст, і з нею розв’язка як-ніяк справляється. Однак не всім потрібно на лівий берег. Але щоб потрапити з вулиці Саперно-Слобідської на Наддніпрянське шосе, тобто поїхати в центр міста, доведеться об’їжджати — такого повороту немає (один з варіантів — покататися на лівий берег і назад). «Весело» і якщо намагатися згорнути з Саперно-Слобідської на Столичне шосе — доведеться попетляти через Залізничне шосе.
Причина таких маршрутів — з радянських часів на Видубичах не побудована ще одна естакада як продовження вулиці Бойчука (Кіквідзе) до Столичного шосе. Кілька років тому, здається, справа зрушила з мертвої точки, але далі зеленого паркану справа не рушила. При цьому не зовсім ясно, за яким проектом буде будуватися естакада: «усіченому», зручному тільки для заїзду-з’їзду в бік Столичного шосе, або щоб зручно було з’їжджати і в центр на набережну, і заїжджати на Дарницький міст…

З заїздами на Дарницький міст з Видубичів все взагалі сумно. З Саперно-Слобідської на нього не потрапиш — об’їзд або через вулицю Бойчука, або через бульвар Дружби Народів, а це весь потік транспорту з Голосіївського району. З вулиці Бойчука — та ж ситуація, через бульвар. Правда, з Залізничного шосе можна попетляти в нижньому рівні Видубицькій розв’язки, але через насичений трафіку це сумнівна затія.
Коли будувався міст, існували плани побудувати тунель під Ботанічним садом імені Гришка — з виходом на Залізничне шосе і далі на дорогу вздовж залізниці. Однак проект «припав пилом», а зараз на місці, де тунель мав виходити на поверхню, вже добудовують багатоповерхівки. Полегшити ситуацію може повноцінна розв’язка з Бойчука на Столичне шосе з усіма поворотами, а також розвиток Залізничного шосе.

Зараз його складно назвати повноцінним — всього дві смуги, розворот тролейбусів і маршруток, пішоходів відправляють на шляху до метро відразу на платформу залізничної станції (від чого неможливо встановити турнікети для обліку пасажирів). Хоча далі до центру Залізничне шосе — чотирьохсмугова дорога, порожня в години пік.

Вузьке Залізничне шосе в районі платформи електричок

Розширити Залізничне шосе можна двома способами: або рухати залізницю («відхопити» одну платформу — що в принципі реально і зараз, але тоді потрібні ще хоча б одні шляхи для Аероекспрес і електричок), або будувати двоповерхову дорогу — «наземний тунель». Можна також використовувати тунель автовокзалу — він широченний, в чотири смуги, а для автобусів досить дві.
Повноцінно ж запустити Залізничне шосе можна, якщо вивести під Деміївська шляхопроводом повз нижнього фасаду ТРЦ «Океан Плаза» і «Океан Молл» до вулиці Казимира Малевича. Власне, багато в чому «завдяки» нерозвиненим заїздів Дарницький міст недовантажений транспортом, при перевантажених інших автомобільних мостах.

Втім, і так Видубицька розв’язка перевантажена, через згубну «традиції» радянських часів робити широкі заїзди на шляхопроводах. Чотири смуги в одну сторону з вулиці Саперно-Слобідської, плюс по дві на заїздах з Наддніпрянського шосе і Столичного шосе — дають в сумі вісім смуг, але ніяк не три смуги, які йдуть далі по мосту. Підсумок — є навіть плани побудувати в місці змикання смуг світлофор, так як розв’язка вже не працює.

Пасажирський хаб: другий вокзал для Києва

До статусу міжміського хаба загальноміського значення Видубичі йшли поступово. Спочатку, ще в 1991 році, тут відкрилася однойменна станція метро і протягом року, до пуску метрополітену по Південному мосту, пробула кінцевої. Спочатку тут був тільки один вихід, проте в липні 2001 року відкрили і другий — одночасно з залізничною платформою і першої муніципальної автостанцією. Такі пересадочні хаби повинні були з’явитися на в’їздах до столиці з різних напрямків, таким мав стати «Сирець», але справа не пішла, Видубичі стали першими і поки єдиними.

Наступним етапом стало будівництво залізничної естакади — Видубичі давно були «пляшковим горлечком» для залізниці, і з появою естакади на всьому протязі від Вишневого до Дарниці лінія нарешті стала рейко.
Заодно була перебудована автостанція — в 2012 році з’явився більший термінал, нехай і побудований наспіх, з безліччю недоліків (незабаром потекла дах, а через комунікації влаштували перехід-пандус). Тільки в кінці 2013 року заново відбудували платформу «Видубичі-Трипільське» Миронівського напрямку.
А не так давно, кілька років тому, на Видубичах почали робити зупинку деякі поїзди далекого прямування, хоча це досі не станція, а де-юре лише зупинний пункт станції Київ-Деміївський. Зараз же тут будують окрему платформу для Аероекспрес до Борисполя — і ось уже зручні пересадки з автобуса на поїзд в аеропорт, все на одному п’ятачку. Або з поїзда, якщо він робить зупинку, а не доведеться кататися на Центральний вокзал.

Будівництво платформи для Аероекспресу: до автовокзалу тільки спуститися по сходах

Взагалі тема децентралізації Центрального залізничного вокзалу назріла для Києва давно. Звичайно, красиво проганяти поїзда через все місто, збираючи пасажирів, проте це додаткова і нерівномірне завантаження самого навантаженого ділянки залізниці через центр. Інша крайність — визначити «вокзали напрямків»: Київ-Пасажирський обслуговує захід і Одесу, Дарниця — схід, Видубичі — Миронівки і Дніпро, а зв’язок між ними — міська електричка і шаттл-поїзд Kyiv Boryspil Express.

Воно б так, але поки станція Дарниця залишається без швидкісного громадського транспорту, вона «Не злетить»: їхати сюди незручно і ненадійно. Однак куди вигідніше виглядає облаштування на Видубичах повноцінного залізничного вокзалу, який зручний як для девого берега (доступ як через зелену лінію метро, так і через міську електричку), так і для адміністративного Печерська.

На відміну від Дарниці, Видубичі по логістичним характеристикам практично ідентичні Центрального вокзалу: також околиця центру, також є метро і численний наземний транспорт, є автовокзал (причому повноцінний, а не напівлегальна «яма»), можливості розвитку торгових центрів, є майданчики під будівництво паркінгів . І відмінна автомобільна розв’язка що на виїзд з міста, що на аеропорт «Бориспіль» — набагато краще, ніж у Центрального.

Звичайно, на Видубичах тісно для облаштування такого масштабного вокзалу, як Київ-Пасажирський, проте кілька нових шляхів і платформ цілком помістяться. Найпривабливішим бачиться перенесення сюди поїздів Миронівського напрямку, які прямують на Дніпро, Кременчук, Черкаси, Кривий Ріг. Так їх можна взагалі прибрати з найбільш завантаженою залізничної магістралі Дарниця — Київ-Пасажирський, залишивши її тільки для поїздів на захід і на схід.

Причому пересадок з поїздів Миронівського напрямку на інші найменше. Якщо пересадки з поїзда на поїзд «схід-захід» резонні, то за напрямками «захід-Дніпро» і «схід-Дніпро» часто немає сенсу їхати через Київ, є хордові потяги не через столицю. Додаткова зв’язок зі станцією Київ-Пасажирський — через Аероекспрес і міську електричку. До речі, підвезення пасажирів поїздів далекого прямування на Видубичі з Дарниці також може виконувати Аероекспрес.

Що для цього потрібно добудувати на Видубичах? Зараз в Миронівському напрямку всього одна платформа Видубичі-Трипільське, навіть без обгону шляху зупинка поїзда блокує весь рух. Є питання і по безпеці: платформа розташована на радіусі, і машиністи фізично не бачать, чи всі пасажири зайшли, чи можна рушати. Так що потрібно ще кілька шляхів з платформами в напрямку Миронівки-Дніпра, причому на більш прямій ділянці.

Можливості облаштування додаткових платформ вокзалу «Видубичі»
Причому платформи можуть бути тупиковими, як в Одесі, — це дозволить розмістити їх більш компактно, можливо, навіть другим рівнем над автовокзалом. Для поїздів «Інтерсіті» розворот через безвихідь — взагалі не проблема, для «класичних» же поїздів з окремими локомотивами може бути пару платформ з транзитними шляхами або ж той же «одеський» спосіб прибуття-відправлення.

Наприклад, короткі тупикові платформи для поїздів «Інтерсіті» можна розташувати над нинішніми перонами автовокзалу, наголошуючи в насип основної магістралі; три платформи буде більш ніж достатньо. А в сторону шляхопроводу з вулиці Бойчука є місце, щоб розташувати дві-три транзитні довгі платформи, частина яких могли б використовувати і поїзда на шляху з Центрального вокзалу на Дарниці. В іншому кінці цих платформ, у шляхопроводу, розумно розмістити також невеликий термінал — тут є і розворот на перехресті (зручно для таксі), і великий супермаркет, який так увійде в кластер вокзалу. Добре б і перебудувати термінал автовокзалу — все ж інший рівень і пасажиропотоки.

«Наш будинок — Видубичі»: житлові комплекси і будні місцевих
Будь-який район стає обжитим, коли там з’являються місцеві жителі, точніше, їх кількість і активність досягають певного критичного рівня, коли відкладати облаштування міського простору вже якось не виходить. На перший погляд, Видубичі — чисто транспортно-промисловий район, ну, може, трохи розбавлений торгівлею і трохи іншими видами бізнесу. Але насправді це не так — є тут «аборигени», а незабаром їх стане в рази більше.

«Корінними» жителями Видубичів по праву можна вважати мешканців селища Мостобуду — вулиці Баренбойма, де розташувалися кілька гуртожитків мостобудівників ще з ранніх повоєнних часів. У 1943 році при визволенні Києва мостобудівники за 13 діб відбудували тимчасовий залізничний міст, історично тут розташувалася база Мостобуду.

Згодом виросли спочатку невисокі гуртожитку, пізніше — дев’ятиповерхівка, облаштувалася вулиця, з’явилися магазин, спорткомплекс, клуб … Назвали вулицю на честь Ісаака Баренбойма — керівника «Мостотрест-1», який відав до війни будівництвом знаменитого «Сталінського метро». Жителі селища Мостобуду давно відстоюють приватизацію гуртожитків компанії-банкрута і в буквальному сенсі борються з міським простором.

До метро від цього затишного всередині мікрорайончик всього 1,3 км, але громадського транспорту немає (колись ходила розвозка), дорога розбита і взимку підтоплюється (на Набережно-Печерську дорогу звозять сніг), а підземний перехід на Наддніпрянському шосе (найближча зупинка транспорту ) викликає страх у жінок і дітей — тут були випадки і нападів, згвалтувань і вбивств …

З боку Печерська до Видубичів традиційно спускався приватний сектор, який в наші дні в основному представляє собою елітні особняки. Однак не так давно розгорнулося масштабне будівництво — причому на місці, де планувався вихід з автомобільного тунелю під Ботанічним садом. Для будівництва ЖК «Едельвейс» і «Новепечерська вежа» зрив схил. Поки сюди їздять бетоновози, але через рік-два хлинуть місцеві жителі. І не тільки на машинах — адже до метро «Видубичі» всього 600 метрів. Але будь — розбиті тротуари, залізнична платформа, «принади» автовокзалу …

Також зовсім недалеко від метро «Видубичі» — ті ж 1,3-1,5 км, що від вулиці Баренбойма, — до нижніх будинків на Стратегічному шосе. Ближче всіх зараз це скандальний ЖК «Мозаїка», поки не заселений недобуд «імперії» Анатолія Войцеховського. Однак неподалік чимало висотних житлових будинків, звідки теж начебто недалеко до метро, автовокзалу, ж / д станції. І шлях тут також не найприємніший — тротуари уздовж металобази і на розв’язці, непродумані переходи, пустельність — і небезпека нападів, контингент тут ще той.

Четвертий напрямок пішохідних потоків місцевих жителів — поки в проекті, точніше — у вигляді будмайданчика ЖК «Світло Парк». Великий комплекс на 7,5 тисячі квартир розташується на південь від Видубицькій розв’язки по Столичному шосе, фактично прилягаючи до промзони Теличка. За рівнем виклику навколишнього міському середовищі він співмірний зі знаменитим ЖК «Рибальський» що будуються посеред однойменного півострову — поруч житла немає в принципі. До метро від «Світло Парку» теж недалеко — всього близько кілометра, але приємним цей шлях не назвеш.

Коли заходить мова про реновації Телички, може скластися враження, що це територія суцільно занедбаних заводів і тут все тільки чекають перетворень. Насправді це цілком «жива» промзона, просто тутешні підприємства не припускають великої кількості працівників: наприклад, ТЕЦ, рибгосп, будбази, деревообробний комбінат і, звичайно ж, величезний бетонний завод імені Ковальської, на який працює в основному вантажна залізнична станція, і навіть селище самоселів — такі собі київські фавели. Є тут і величезні гаражні кооперативи ще радянських часів — також малоефективне землекористування.

Втім, тут з’являються і об’єкти вже з постіндустріального світу: арт-кластер, телестудія, човнова станція, торгові центри у метро, кілька великих спеціалізованих магазинів, офіси. Цим компаніям тут важко: вулиці слабо пристосовані для руху пішоходів, так і для легкових машин — промзона ж. А з огляду на практично відсутність фасадів — тільки паркани підприємств, — назвати тут міський простір дружнім складно. Однак у офісів відкриваються невеликі кафе, у прохідних — вулична їжа, громадським транспортом поки служать розвезення — але мало-помалу район обживається.

Ядро промислової функції Телички — залізничні під’їзні шляхи, які дозволяють тій же «Ковальській» використовувати власні поїзди-цементовози для виробничих потреб, шляхами користуються і інші компанії. Якщо місто поставить собі за мету перетворити Теличку, а це значить розпрощатися з більшою частиною підприємств, то необхідно запропонувати розумну альтернативу з логістики, з доступом до залізниці. Очевидно, що таке переселення може відбуватися не відразу, а та ж компанія «Ковальська» могла б виступити забудовником сусідніх майданчиків Телички, а потім і своєї.

Місто-сад: Видубичі як майданчик для Нового Києва

Концепцій реновації району Теличка за минулі два-три десятиліття було кілька, і всі вони припускали тотальну зміну характеру забудови, без особливої прив’язки до реального стану справ. Проте всі розуміють, що, наприклад, ТЕЦ переносити ніхто не буде — це космічно дорого. Також як і далеко не відразу переїде ряд підприємств, яким цілком комфортно перебувати на Теличці.
Реалістичне майбутнє — поступова реновація в багатофункціональний район, де вже з’являється житло, а найголовніший ресурс — вихід до води. Тут-то можуть з’явитися громадські об’єкти — наприклад, так необхідний Києву конгрес-хол міжнародного класу, з готелями на березі, нової набережної, і все це — в пішохідній доступності від перспективного вокзалу і на прямій трасі в аеропорт.

Такий об’єкт може одночасно служити і фронт-офісом державної влади. Сучасний конгрес-хол з прозорими офісами і великим залом — ідеальне місце для публічних заходів влади, міжнародних конгресів, символ прозорості та відкритості, майбутнього. При цьому немає необхідності переводити під чисту всі урядові установи з Липок — адже, як і в випадку з ТЕЦ, це в першу чергу не самі будівлі, а комунікації та забезпечення. А з Телички на Печерськ — рукою подати.

Власне, до реорганізації адміністративно-територіального поділу Києва в 2001 році Видубичі / Теличка відносились не до Голосіївського (колишньому Московського) району міста, а до Печерського, що більш логічно. Теличка — територія розвитку Печерська, і зараз вже люксові житлові комплекси підступили до самих Видубичів, майже до залізничних колій. Але ж не можуть дорогі гарні будинки Печерська, ну нехай його околиці, мати сусідство з убогістю нинішніх Видубичів — напевно, єдиного місця в Києві, де біля станції метро зі столів продають алкоголь, а сервіс «для місцевих» — самогон на розлив.

Нові Видубичі — транспортний хаб національного рівня, з новим вокзалом, автовокзалом, хорошою зв’язком з аеропортом і лівим берегом, торгово-розважальними центрами, властивими сучасним пересадочних вузлів. Нова Теличка — це сучасний багатофункціональний район, де екологічні підприємства і ТЕЦ є сусідами з конгрес-холом, готелями і житлом, з красивою набережною і публічними просторами біля офісів креативних компаній, і так — ще однією станцією метро «Теличка», яка вже є в конструкціях , залишилося тільки облицювати і зробити вихід.

Видубичі, Теличка

Законсервована станція метро «Теличка»: її поїзда проїжджають без зупинки
Багатофункціональності району додав би і нижній вхід в Ботанічний сад імені Гришка — він своїми далекими ділянками підступає до Видубичі, однак потрапити звідси в нього неможливо. Варто згадати, що ще до війни, коли тільки планувався «великий» ботанічний сад, в планах було облаштувати нижній вхід, причому з парадної колонадою і іншими атрибутами «сталінського ампіру». Але, як і багато проектів тих часів, ця ідея була відкладена через величезні витрат по переїзду радянської столиці з Харкова до Києва, а потім підготовки і ведення війни.

Чи можна зараз зробити нижній вхід в ботсад? Теоретично можна — внизу території теплиці муніципального зеленбуду, однак потрібен надземний перехід над трасою і залізницею. Практично це можна реалізувати як торговий центр і термінал над дорогою внизу вулиці Тимирязевской, але в Києві такі проекти поки не робили. Виклик для архітекторів? Місто майбутнього на Видубичах! З безліччю розв’язок — але зручне, щільно забудоване — але зелене і біля води.

До речі, крім Дніпра, тут ще літописна Либідь під легендарною Лисою горою — і це єдина природна ділянку її русла… Історичний флер часів Київської Русі в скарбничку ребрендингу Видубичів.

Оставить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *